Мій вірш

Фрейд і Нострадамус –
Гарні були би друзі.
На картах Таро гадали б
В тілесно-душевній напрузі.

Шекспір із Софоклом вкупі
Оплакували б померлих,
Кохання яких не збагнути
Тим, хто не Джульєтта й Ромео.

Толстой із Бальзаком, напевне,
З моментів життя чужого
Творили би монументи,
Щоб шпилем сягали Бога.

А Чехов з Хемінгуеєм
Писали би оповідки,
Тютюн запашний курили б,
Зібравши останні плітки.

Поглянув на це Нострадамус
Й прорік: „Буде те, що й було”.
А Фрейд його вперто питає:
„Наркотики, секс... рок-н-ролл?”

Автор Марія Шнайдер